Судова практика: ВС вказав, чи може явка з повинною визнаватись допустим доказом

Вироком суду особу було визнано винуватим у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту та збуті особливо небезпечного наркотичного засобу в особливо великому розмірі, вчиненому повторно організованою групою, та засуджено за ч. 3 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Апеляційний суд залишив вирок суду першої інстанції без зміни.

Захисник засудженого звернувся з касаційною скаргою, в якій посилався на однобічність та неповноту досудового розслідування та судового розгляду, а також зазначав, що явка з повинною не може визнаватися допустимим доказом вини особи у скоєному, оскільки вона була отримана від нього працівниками правоохоронних органів під фізичним та психологічним тиском.

Прокурор частково погодився з доводами касаційної скарги та просив судові рішення змінити, виключити з їх мотивувальної частини, як доказ, посилання на явку з повинною.

Але ВС скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції нагадав, що відповідно до ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією, законами України та міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод у випадках, коли такі докази було отримано внаслідок катування, жорсткого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження, чи коли було порушено право особи на захист, а також у випадку отримання показань чи пояснень від особи, яку не було повідомлено про її право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права.

ВС роз’яснив, що явка з повинною - це особисте, добровільне письмове чи усне повідомлення заявником правоохоронний орган, прокурора або суд про скоєний чи підготовлюваний ним злочин.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження заяву про явку з повинною особа написав вже після його затримання у справі.

А тому ВС зазначив, що добровільність її написання засудженим є сумнівною, що суд апеляційної інстанції не перевірив.

Суд касаційної інстанції зауважив, що суд може обґрунтовуючи свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Оскільки явка з повинною є по суті позасудовими показаннями, то в силу положень ч. 4 ст. 95 КПК вона не може бути визнана допустимим доказом у справі (постанова від 17.04.2018 у справі № 359/6489/13-к).

Джерело: Українське право