flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Інформація про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Малиновського районного суду міста Одеси

07 травня 2018, 10:54

 

УКРАЇНА

ВИЩА  РАДА  ПРАВОСУДДЯ

ПЕРША ДИСЦИПЛІНАРНА ПАЛАТА

РІШЕННЯ

 13 квітня 2018 року

      Київ

    1106/1дп/15-18

Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Малиновського районного суду міста Одеси                Леонова О.С.

 

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Шапрана В.В., членів Говорухи В.І., Комкова В.К., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за дисциплінарними скаргами Вяльченка Дениса Вікторовича стосовно судді Малиновського районного суду міста Одеси Леонова Олександра Степановича,

 

встановила:

 

Леонов Олександр Степанович Указом Президента України від 31 липня              2012 року № 461/2012 призначений на посаду судді Кіровського районного суду міста Донецька строком на п’ять років, Указом Президента України від                      14 лютого 2015 року № 83/2015 переведений на роботу на посаді судді Малиновського районного суду міста Одеси в межах п’ятирічного строку. Строк повноважень судді Леонова О.С. закінчився 31 липня 2017 року. Суддя характеризується позитивно, до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

         До Вищої ради правосуддя 9 лютого та 25 квітня 2017 року надійшли дисциплінарні скарги Вяльченка Д.В. від 4 лютого та 22 квітня 2017 року на дії судді Малиновського районного суду міста Одеси Леонова О.С.

У скарзі від 4 лютого 2017 року Вяльченко Д.В. зазначив, що під час розгляду справи та постановлення ухвали від 8 листопада 2016 року про скасування заходів забезпечення позову у справі № 521/15780/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісного майна подружжя суддею Малиновського районного суду міста Одеси Леоновим О.С. допущено істотні порушення норм процесуального права, що мало наслідком позбавлення ОСОБА_1  можливості реалізації своїх процесуальних прав. Просив притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності.

У скарзі Вяльченка Д.В. від 22 квітня 2017 року також вказано про безпідставність прийняття до розгляду заяви стороннього громадянина про скасування накладеного арешту на транспортний засіб, а також, що матеріали цивільної справи містять документи, які підтверджують надання суддею Леоновим О.С. своєму рішенню про скасування заходів забезпечення позову законної сили до закінчення строку на апеляційне оскарження цього рішення.

Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради правосуддя від 9 лютого 2017 року та 25 квітня 2017 року № В-716/0/7-17 та № В-716/1/7-17 скарги Вяльченка Д.В. передано для розгляду члену Вищої ради правосуддя Маловацькому О.В.

За результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг член Першої Дисциплінарної палати Маловацький О.В. запропонував відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Малиновського районного суду міста Одеси Леонова О.С.

         Ухвалою від 7 вересня 2017 року № 2688/1дп/15-17 Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Малиновського районного суду міста Одеси Леонова О.С.

Суддя та заявник повідомлені про розгляд дисциплінарної справи шляхом надіслання відповідного запрошення поштою, а також розміщення на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя оголошення про запрошення їх на засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

За результатами підготовки дисциплінарної справи до розгляду Дисциплінарною палатою член Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маловацький О.В. дійшов висновку про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку та запропонував прийняти рішення про притягнення судді Малиновського районного суду міста Одеси Леонова О.С. до дисциплінарної відповідальності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Маловацького О.В., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Малиновського районного суду міста Одеси Леонова О.С. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.

Відкриваючи дисциплінарну справу стосовно судді Леонова О.С., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що попереднім розглядом дисциплінарних скарг встановлені обставини, які можуть свідчити про те, що суддя Малиновського районного суду міста Одеси Леонов О.С. під час розгляду справи № 521/15780/15-ц допустив істотні порушення норм процесуального права, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, тобто дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року              № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VІІІ).

Так, дисциплінарні скарги Вяльченка Д.В. містять доводи про те, що суддею Малиновського районного суду міста Одеси Леоновим О.С. під час розгляду справи № 521/15780/15-ц не було дотримано встановленого процесуальним законом порядку розгляду питань про скасування вжитих заходів забезпечення позову, допущено порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, зокрема, щодо неповідомлення особи, в інтересах якої подано скаргу, про розгляд судом відповідного питання, а саме:у провадженні Малиновського районного суду міста Одеси перебувала справа № 521/15780/15-ц (провадження № 2з/521/211/15) за позовом             ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про розподіл спільного сумісного майна подружжя, у якій ухвалою від 2 жовтня 2015 року задоволено заяву про забезпечення позову. За результатами розгляду справи заочним рішенням Малиновського районного суду міста Одеси заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги до ОСОБА_2 було задоволено частково. За  ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано право власності на 1/2 частини двох транспортних засобів. За результатами апеляційного перегляду справи рішенням апеляційного суду Одеської області від 7 липня 2016 року заочне рішення Малиновського районного суду міста Одеси скасовано та ухвалено нове, яким, в тому числі, визнано за ОСОБА_1 право власності на один із транспортних засобів, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію різниці вартості автомобілів. Реальна можливість виконання задоволених судом апеляційної інстанції позовних вимог ОСОБА_1 матеріально забезпечувалася арештом на майно  ОСОБА_2 – автомобіль, на який було накладено арешт ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 2 жовтня 2015 року. При цьому ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси (суддя Леонов О.С.) від    8 листопада 2016 року у справі № 521/15780/15-ц (провадження                               № 2зз/521/148/16) заходи забезпечення позову були скасовані за заявою третьої особи – громадянина ОСОБА_3. Вказана ухвала була прийнята судом без повідомлення позивача, що позбавило її можливості реалізації своїх процесуальних прав;скасовуючи вжиті заходи забезпечення позову, суддя Леонов О.С. задовольнив заяву неповноважної особи, посилаючись на рішення суду, яке не набрало законної сили, що є істотним порушенням процесуального закону. Підставою для такого скасування вжитих заходів забезпечення позову стала заява сторонньої особи – громадянина ОСОБА_3, який не мав жодного відношення до спірного майна. При цьому в мотивувальній частині судового рішення суддя Леонов О.С. зробив висновок про те, що таке майно належить заявнику на праві власності, хоча рішення суду, яке набрало законної сили, судами прийнято не було;у день прийняття ухвали про скасування заходів забезпечення позову у справі № 521/15780/15-ц (провадження № 2зз/521/148/16), тобто 8 листопада 2016 року, суддя здійснив видачу свого рішення про скасування заходів забезпечення позову із позначкою про набрання ним законної сили та допустив можливість його виконання;суддею були допущені умисні дії з приводу невидачі/затягування видачі позивачу (ОСОБА_1) виконавчого листа у справі № 521/15780/15-ц, що завадило своєчасному зверненню із заявою про відкриття виконавчого провадження до державного виконавця та накладенню у виконавчому провадженні арешту на майно ОСОБА_2 до його відчуження останнім.Під час розгляду дисциплінарної справи встановлено таке.

22 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Малиновського районного суду міста Одеси із позовом до ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісного майна подружжя. За період спільного проживання сторони набули майно, а саме: автомобілі марки «__» _ _, 2000 року випуску, реєстраційний номер _____ та «___», 1978 року випуску, реєстраційний номер ______. Після розірвання шлюбу позивач та відповідач припинили проживати разом, і відповідач забрав майно собі. В порядку розподілу спільного сумісного майна ОСОБА_1 просила присудити їй частку в натурі, а саме – автомобіль марки «___» __ __,                    2000 року випуску, реєстраційний номер _____ (справа № 521/15780/15-ц (провадження № 2з/521/211/15)).

Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 2 жовтня       2015 року (суддя Леонов О.С.) накладено арешт на майно, належне                ОСОБА_2 – автомобіль марки «___» _ _, 2000 року випуску.

Заочним рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від          10 березня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісного майна подружжя задоволено частково, визнано за ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя право власності на 1/2 частину автомобіля марки «__» _ _, номерний знак ___ та 1/2 частину автомобіля «___», номерний знак ___.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 7 липня 2016 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 3 жовтня 2016 року) заочне рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 10 березня 2016 року скасовано та ухвалено нове, яким частково задоволено позов ОСОБА_1, визнано за нею в порядку поділу майна подружжя право власності на автомобіль «____», номерний знак ____ та стягнуто з    ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію різності вартості автомобілів у розмірі – 111 343 гривень.

21 жовтня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Малиновського районного суду міста Одеси із заявою про скасування заходів забезпечення позову. В обґрунтування заяви зазначив, що в провадженні суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісного майна подружжя, в рамках розгляду якої ухвалою від 2 жовтня 2015 року було задоволено заяву про забезпечення позову та накладено арешт на майно, належне відповідачу ОСОБА_2 – автомобіль марки «__» _ _, 2000 року випуску. Оскільки ОСОБА_2 продав йому зазначений автомобіль ще до накладення арешту на це майно та цей факт підтверджується рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 14 липня 2016 року, описки в якому виправлені ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 5 вересня 2016 року, то в нього виникає право реєстрації зазначеного майна на своє ім’я. Просив суд скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 2 жовтня 2015 року у справі № 521/15780/15-ц. До заяви було додано копії відповідних рішень Малиновського районного суду міста Одеси із відмітками про набрання чинності.

При цьому в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2 про розгляд заяви за його відсутності, а також повістка, якою ОСОБА_1 було викликано до суду для участі в судовому засіданні щодо розгляду 8 листопада 2016 року заяви ОСОБА_3 про зняття арешту, та яка повернулася до суду із відміткою кур’єра про відмову отримувача від отримання відправлення (адреса отримувача зазначена: м. Одеса, вул. ____, 21, км. 51).

Ухвалою від 8 листопада 2016 року суддя Леонов О.С. задовольнив заяву ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісного майна подружжя, скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 2 жовтня 2015 року у справі №521/15780/15-ц, шляхом зняття арешту з автомобіля марки «__» _ _, номерний знак ___.

Згідно з документами, що містяться у матеріалах справи, вказана      ухвала отримана 22 листопада 2016 року не лише представником позивача, а й представником заявника. Також у матеріалах справи наявні супровідні листи про направлення копії ухвали всім учасникам процесу 8 листопада                        2016 року.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 9 лютого 2017 року ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 8 листопада 2016 року скасовано та передано на новий розгляд до суду першої інстанції питання про скасування заходів забезпечення позову за заявою ОСОБА_3. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів сповіщення позивача ОСОБА_1 про розгляд заяви ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову, що не відповідає положенням частини п’ятої статті 154 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України). Вказав, що вимоги процесуального закону суд не врахував, питання про скасування забезпечення позову вирішив без належного повідомлення позивача у справі, що є процесуальним порушенням та відповідно до частини третьої статті 312 ЦПК України – підставою для скасування ухвали суду.

За результатами нового розгляду питання ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 23 березня 2017 року (суддя Плавич І.В.) ОСОБА_3  відмовлено у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову. При цьому у задоволенні заяви було відмовлено з тих підстав, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 2 березня                  2017 року скасоване рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 14 липня 2016 року у справі № 521/7504/16-ц, яким визнано право власності на спірний автомобіль за ОСОБА_3, та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

При цьому, як було встановлено попередньою перевіркою та підтвердилось під час розгляду дисциплінарної справи, зокрема матеріалами справи № 521/7504/16-ц, рішення, на яке послався ОСОБА_3  у заяві про скасування заходів забезпечення позову, було прийняте Малиновським районним судом міста Одеси 14 липня 2016 року у справі № 521/7504/16-ц (провадження № 2/521/3484/16, суддя Целух А.П.). Цим рішенням визнано за ОСОБА_3 право власності на автомобіль марки «__» _ _, 2000 року випуску.

29 вересня 2016 року до суду надійшла апеляційна скарга представника ОСОБА_1.  Тобто на момент розгляду заяви ОСОБА_3 про зняття арешту у справі № 521/15780/15-ц рішення у справі № 521/7504/16-ц вже було оскаржено представником ОСОБА_1, що дає підстави для припущення, що її належне повідомлення про судове засідання 8 листопада 2016 року дало б їй можливість повідомити суду цю інформацію.

Також встановлено, що 2 березня 2017 року апеляційний суд Одеської області частково задовольнив апеляційну скаргу представника ОСОБА_1  – ОСОБА_4 у справі № 521/7504/16-ц (провадження № 2/521/3484/16), рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 14 липня 2016 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2  про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на автомобіль відмовив. У цьому рішенні апеляційний суд Одеської області встановив, що на момент продажу зазначеного транспортного засобу, вказаний автомобіль був спільною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1; нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу транспортного засобу не є обов’язковим, а тому підстав визнавати дійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу не було; на автомобіль марки «БМВ» був накладений арешт, що унеможливлювало відчуження автомобіля в передбаченому законом порядку; після визнання за ОСОБА_3 права власності на автомобіль марки «БМВ», останній звернувся до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову і зняв накладений арешт. Крім того, колегія суддів апеляційного суду Одеської області звернула увагу, що ОСОБА_2 не була виплачена компенсація за рішенням суду, а іншого майна у ОСОБА_2 немає і виконати рішення суду про поділ майна подружжя та виплату компенсації буде фактично неможливо або вкрай утруднено. З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення рішенням суду першої інстанції прав та інтересів апелянта, у зв’язку з чим рішення суду першої інстанції було скасовано.

Крім вказаного, із доданих до апеляційної скарги документів апеляційним судом Одеської області було встановлено, що власник транспортного засобу ОСОБА_2  на час укладення договору у квітні 2014 року і в подальшому не міг звернутися до нотаріуса за посвідченням договору купівлі-продажу та до органів ДАІ для зняття автомобіля з обліку для продажу на території України та що на час розгляду справи в суді і ухвалення оскаржуваного рішення від              14 липня 2016 року на предмет спору – автомобіль марки «БМВ» ухвалою суду був накладений арешт, який після ухвалення рішення у встановленому порядку скасований не був, тобто на час ухвалення судом рішення про визнання права власності на автомобіль, останній перебував під арештом.

Вирішуючи питання про наявність підстав для притягнення судді Леонова О.С. до дисциплінарної відповідальності, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя взяла до уваги таке.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов’язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред’являється особі.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Beles and others v. the Czech Republic (Белеш та інші проти Чеської Республіки), § 49). Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його «цивільних прав та обов’язків».

У § 87 у справі «Салов проти України» (Заява № 65518/01) Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним із елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див.                   Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23 червня 1993 року, Серія A, № 262, с. 25, параграф 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі (у розумінні «справедливого балансу» між сторонами) вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони (див. Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands, рішення від 27 жовтня 1993 року, серія A, № 274, с. 19, параграф 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від                        23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, стор.1567-68, параграф 38). Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (див. рішення у справі Ruiz-Mateos, наведене вище, с.25, параграф 63).

У рішенні у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року Європейський суд з прав людини дійшов висновку про порушення статті 6 пункту 1 Конвенції у зв’язку з тим, що справа стосовно Надточій була розглянута Новозаводським районним судом міста Чернігова 12 серпня                 2002 року за відсутності особи без належного повідомлення її про час і місце розгляду справи. Суд нагадав, що принцип рівності сторін (один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду) передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що матеріалами дисциплінарної справи підтверджується, що суддею          Леоновим О.С. під час розгляду заяви ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову у справі № 521/15780/15-ц не було виконано вимог процесуального закону щодо повідомлення позивача у цій справі про розгляд питання, який відбувся 8 листопада 2016 року, тобто допущено істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

При цьому Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що вказані процесуальні порушення, що мали місце у зв’язку із неналежним повідомленням ОСОБА_1  про розгляд заяви 8 листопада 2016 року суддею Леоновим О.С., допущено у зв’язку із недбалістю, оскільки хоча її виклик у судове засідання було здійснено за адресою, зазначеною у заяві, що розглядалася, однак суддя не звернув уваги, що ця адреса є адресою колишнього чоловіка ОСОБА_1, який визнав позов ОСОБА_3 (справа               № 521/7504/16-ц), хоча матеріали справи містили інформацію про дійсну адресу ОСОБА_1.

При цьому заслуговує на увагу той факт, що, незважаючи на наявність у матеріалах справи доказів неналежного повідомлення скаржника         (ОСОБА_1) про судове засідання, у своїх поясненнях, що надійшли до Вищої ради правосуддя 21 лютого 2018 року, суддя Леонов О.С. продовжував стверджувати, що судом були вжиті передбачені процесуальним законом заходи для повідомлення всіх учасників судового провадження про призначення справи до розгляду, на що навів доводи які або не підтверджені, або суперечать матеріалам судової справи. Вказані обставини характеризують ставлення судді до його дій щодо невиконання відповідного обов’язку.

Щодо обставин видачі виконавчого листа у справі № 521/15780/15-ц згідно із матеріалами справи відповідні заяви були подані до Малиновського районного суду міста Одеси та надходили до суду 3 листопада і 1 грудня       2016 року. Суддею Леоновим О.С. накладено відповідну резолюцію 1 грудня 2016 року, виконавчий лист отримано ОСОБА_1 6 грудня 2016 року.

Відповідно до інформації, отриманої скаржником із витягу з Єдиного державного реєстру МВС України 5 грудня 2016 року, інформація про зареєстровані за ОСОБА_2  автомобілі в реєстрі вже була відсутня, як і відсутня відповідна інформація щодо наявності зареєстрованих транспортних засобів за ОСОБА_3.  Із відповіді, наданої Малиновським відділом державної виконавчої служби міста Одеси ОСОБА_4, встановлено, що  23 листопада 2016 року із автомобіля марки «__» _ _, 2000 року випуску знято арешт на підставі ухвали Малиновського районного суду міста Одеси від 8 листопада 2016 року, яка набрала чинності 14 листопада 2016 року.

Таким чином, у період з 3 листопада 2016 року (момент звернення ОСОБА_1  щодо видачі виконавчого листа) до 6 грудня 2016 року (момент отримання ОСОБА_1 виконавчого листа) автомобіль марки «_» _ _, 2000 року випуску, було знято з реєстрації, а органами виконавчої служби – знято з нього арешт на підставі ухвали Малиновського районного суду міста Одеси від 8 листопада 2016 року.

Оскільки під час розгляду дисциплінарної справи не встановлено обставин, які могли б вказувати на умисність несвоєчасної видачі                 ОСОБА_1 виконавчого листа, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя приходить до висновку, що виконавчий лист заявнику –     ОСОБА_1  не було видано після її звернення, та видано більше як через місяць і після повторного звернення внаслідок недбалості.

Таким чином, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Леонов О.С. під час розгляду справи                        № 521/15780/15-ц внаслідок недбалості допустив істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, тобто допустив дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.

Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону № 1402-VIII дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Строк притягнення до дисциплінарної відповідальності вказаної судді не сплинув.

Відповідно до частини другої статті 109 Закону № 1402-VIII під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Щодо наслідків допущення суддею Леоновим О.С. вказаного дисциплінарного проступку, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя погоджується з тим, що, як зазначав скаржник, відповідні дії судді могли стати перешкодою для примусового виконання судового рішення у справі № 521/15780/15-ц.

Згідно з характеристикою, наданою головою Малиновського районного суду міста Одеси Лічманом Л.Г., суддя Леонов О.С. має 5 років стажу роботи на посаді судді, зарекомендував себе кваліфікованим спеціалістом, має середньостатистичні показники роботи, дотримується суддівської етики, працює над підвищенням кваліфікації, до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

Визначаючи вид стягнення, що має бути застосований до судді             Леонова О.С., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує позитивну характеристику судді, те, що він до дисциплінарної відповідальності не притягувався, характер допущених ним порушень і їх наслідки, а також те, що з 1 серпня 2017 року суддя Леонов О.С. не здійснює правосуддя у зв’язку із закінченням повноважень та, виходячи з наведеного, вважає необхідним, пропорційним і достатнім застосування до судді Леонова О.С. дисциплінарного стягнення у виді попередження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

вирішила:

 

притягнути суддю Малиновського районного суду міста Одеси Леонова Олександра Степановича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Рішення може бути оскаржене суддею в порядку та строки, визначені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

Головуючий на засіданні

Першої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя                                                         В.В. Шапран

 

Члени Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                           В.І. Говоруха

 

 

В. К. Комков