ВСУ роз'яснив, що необхідно враховувати при розгляді спору про розірвання договору оренди через систематичну несплату орендної плати 

Суди розглядали справу за позовом особи до товариства про розірвання договору оренди землі. Позивач зазначала, що успадкувала земельну ділянку, яка перебуває у користуванні відповідача відповідно до договору оренди. Згідно з умовами договору оренди земельної ділянки обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. Проте відповідач сплачував орендну плату без урахування індексації, що призвело до неповної її виплати. З посиланням на статті 24, 31 Закону України «Про оренду землі» позивач просила розірвати договір оренди землі.

Три судові інстанції дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення вимог. Суди вказали на те, що у справі не встановлено систематичної несплати відповідачем орендної плати, оскільки відповідач виплатив орендну плату за 2015 та 2016 роки, однак без урахування індексації. А несплата її не в повному обсязі не позбавляє позивача можливості звернутися до суду з позовом про стягнення недоплаченої орендної плати.

Позивач, не погоджуючись з рішеннями судів, звернулась до Верховного Суду України та надала для порівняння ухвалу ВССУ, який погодився з рішенням суду першої інстанції про розірвання договору. Суд виходив з того, що часткове невиконання обов’язку зі сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, що свідчить про наявність підстав для його розірвання. В іншій ухвалі ВССУ виходив з того, що в разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичного порушення договору оренди земельної ділянки, ця обставина може бути підставою для розірвання такого договору

ВСУ відмовив у задоволенні заяви особи про перегляд судових рішень, оскільки дійшов висновку, що суди, не встановивши систематичної несплати відповідачем орендної плати та істотності порушення товариством договору, обґрунтовано відмовили у задоволенні позову/

ВСУ, усуваючи неоднаковість застосування норм матеріального права, зазначив, що статтею 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об’єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до пункту «д» статті 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою, є систематична несплата земельного податку або орендної плати. 

ВСУ зазначив, що, враховуючи врегулювання відносин, пов’язаних з орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Так, відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Джерело: Українське право