Справедливість на боці водіїв

Громадянин звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси із позовом про визнання дій інспектора патрульної служби неправомірними.

       В обґрунтування своїх вимог позивач послався  на те, що постановою інспектора патрульної служби він був притягнутий до адміністративної відповідальністю за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

       Позивач стверджував, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, а постанова винесена відповідачем з порушенням вимог закону, без всебічного, повного та об’єктивно з’ясування обставини справи.

Як вбачалося з матеріалів адміністративної справи, єдиною підставою притягнення громадянина до адміністративної відповідальності у виді накладення штрафу за ч. 1 ст. 122 КУпАП у розмірі 255 грн. став протокол про адміністративне правопорушення.

       Згідно протоколу позивач, керуючи автомобілем, здійснив поворот ліворуч при наказовому знаку 4.4. «Рух тільки прямо або праворуч».

           Представник інспекції патрульної поліції позов не визнав.

        Дослідивши обставини справи та наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

             Особи, які порушують Правила дорожнього руху, затверджені ПКМУ 10.10.2001 року № 1306 несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 Правил).

       Посадові особи патрульної служби відповідно до ст. 222 КУпАП мають право у разі невиконання правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення дорожнього руху зупиняти транспортні засоби та притягувати винних осіб до передбаченої законодавством відповідальності, забезпечують розгляд справ, віднесених до відання ДАІ.

       Відповідно до пункту 4.4. розділу 33 Правил дорожнього руху наказовий знак передбачає рух  прямо або праворуч.

       Порушення водіями транспортних засобів вимог дорожніх знаків є адміністративним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 122 КУпАП.

       Закон передбачає застосування адміністративного стягнення лише до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення (ст. 23 КУпАП).

       Відповідно до ст. ст. 245, 280 КУпАП на орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення покладений обов’язок всебічного, повного, об’єктивного з’ясування всіх обставин, зокрема, на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення особою та вини цієї особи у його вчиненні.

       Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).

       Як вбачалося з матеріалів адміністративної справи, єдиною підставою притягнення до адміністративної відповідальності у виді накладення штрафу за ч. 1 ст. 122 КУпАП у розмірі 255 грн. став протокол про адміністративне правопорушення.

       Громадянин із викладеними обставинами не погодився, від підписання протоколу відмовився.

       Такі пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності в порушення ст. ст. 245, 251 КУпАП належним чином інспектором патрульної служби перевірені не були.

        В процесі розгляду справи відповідач доказів на підтвердження правомірності свого рішення, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України не надав.

Таким чином, при таких обставинах, з наявних у справі доказів суд дійшов висновку, що інспектор патрульної служби в порушення ч. 3 ст. 2 КАС України прийняв рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без ретельного збору та дослідження матеріалів, що мають доказове значення у справі, дійшовши передчасного висновку про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, порушивши права позивача.