Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Позивачка звернулась до суду за захистом свого права на володіння, користування та розпорядженням своїм майном після декількох невдалих спроб самостійно вселитися у належну їй на праві спільної часткової власності квартиру.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилалась на те, що на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси 2013 року, за нею було визнано право власності на 1/2 частину квартири в м. Одесі. Дане рішення набрало чинності та було залишено без змін ухвалами апеляційної та касаційної інстанцій.
Позивачка вказала, що незважаючи на наявність рішення суду про визнання за нею права власності на 1/2 частину вказаної квартири відповідачі своїми протиправними діями створюють перепони для вселення позивачки у квартиру.
Так, відповідачі, завідомо знаючи, що квартира в м. Одесі за рішенням суду вже не належить відповідачці, шляхом вжиття запобіжного заходу, накладають арешт на всю вказану квартиру. Позивачка зазначає, що відповідачка у період часу коли було накладено арешт на квартиру, навмисно прописалася у спірну квартиру та прописала співмешканку колишнього чоловіка позивачки та їх дітей, таким чином створюючи перешкоду у користуванні квартирою. Позивачка також зазначає, що за весь час протягом 7 років відповідачі не проживали у вказаній квартирі, надавали її у оренду іноземцям, про що свідчить акт складений державним виконавцем.
При спробі зареєструвати право власності на 1/2 частину квартири в м. Одесі на виконання рішення суду та надавши всі необхідні документи для проведення державної реєстрації, їй було відмовлено, оскільки заяву про державну реєстрацію прав, пов’язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.
В судовому засіданні відповідачі заперечували проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачка на даний час не зареєструвала право власності згідно чинного законодавства, тому не набула права володіння, користування і розпорядження майном на власний розсуд, і тому вимога позивачки щодо вселення у спірну квартиру не може бути задоволено при вищевказаних обставинах.
Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Проте, якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 ЦК) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин (стаття 5 ЦК).
Таким чином посилання відповідачів на ст.334 Цивільного кодексу, яка констатує, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації, а оскільки позивачкою не зареєстроване рішення Малиновського районного суду м. Одеси 2013 року в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то вона не набула права володіння, користування і розпорядження половиною спірної квартири у неї немає не може слугувати підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки вказана норма закону розповсюджується на момент набуття права власності за договором, а в даному випадку право власності позивачки на 1/2 частину квартири в м. Одесі виникло не на підставі договору, а на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси 2013 року, яке набрало законної сили, є незаперечним та таким, що набуто з правових підстав.
Також, судом встановлено, що між сторонами існують неприязні відносини, оскільки відповідачі не надають можливість позивачці вселитися у спірну квартиру, про що свідчать докази, надані позивачкою в судовому засіданні.
Таким чином суд вважає позовні вимоги доведеними та обґрунтованими, а тому підлягаючими задоволенню в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції залишив дане рішення без змін.
_03_03.png)
