Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
У квітні 2014 року, обвинуваченого, було призвано на військову службу у зв'язку з мобілізацією. Являючись військовослужбовцем, солдат, відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та своїх функціональних обов'язків, зобов'язаний суворо додержуватись своїй службовій діяльності, вимог Конституції України, законів України, військової присяги, статутів, наказів та розпоряджень, бути зразком виконання службових обов'язків, не допускати ганебних вчинків самому та утримувати від їх вчинення інших. Проте, у порушення вищевказаних вимог нормативно правових актів солдат, понад один місяць, без поважних причин не з'явився вчасно на службу зі звільнення до військової частини та був незаконно відсутній за місцем проходження військової служби.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав в повному обсязі, у скоєному розкаявся та просив суд суворо його не наказувати.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого за ст. 407 ч.3 КК України - не з’явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць.
При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому, суд врахував щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, бажання стати на шлях виправлення, утримання неповнолітніх дітей, скоєння злочину у зв’язку тяжкими сімейними обставинами.
Суд остаточно призначив покарання, встановивши випробувальний термін строком на три роки та на підставі ст. 76 КК України поклав такі обов’язки:
- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи.