Інцидент у школі між дітьми дійшов до суду

Інцидент у школі між дітьми дійшов до суду

Між учнями 2-го класу виник конфлікт з приводу отриманої оцінки по контрольній роботі з математики. В результаті спору учень С вдарив та штовхнув учня З. У той же день учню З стало зле і батьки відвезли його до дитячої лікарні, де йому був поставлений діагноз: закрита черепно-мозкова травма, струс мозку та забиття м’яких тканин волосистої частини голови. Через декілька днів учень С безпричинно вдарив свою однокласницю. Враховуючи вказану поведінку учня С було прийнято рішення щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення у відношенні батьків останнього за ч. 1 ст. 184 КпАП України.

Батько малолітнього С в судовому засіданні свою вину у скоєнні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що він належним чином виконує свої обов’язки як батько щодо навчання та виховання дитини. Він вважає, що інцидент, який стався у школі за участі його сина та його однокласника, є звичайним та нормальним явищем, яке відбувається у всіх школах кожного дня. При спілкуванні між собою, діти іноді можуть штовхати один одного. Вважає, що ніяких серйозних ушкоджень його син не міг спричинити, а такі забиття могли утворитись від падіння дитини у школі. Окрім того, на його думку, могло мати місце створення штучного діагнозу, так як між батьками дітей склались погані взаємовідносини. Матір учня З стверджує, що на протязі півтора року учень С спричиняв певні тілесні ушкодження їх сину, у зв’язку з чим між ними та батьками учня С відбулись розмови з приводу налагодження стосунків між дітьми.

Допитана в судовому засіданні класний керівник учнів показала, що діти спілкуються між собою добре, будь-яких конфліктних ситуацій між ними вона не бачила. Того дня, побачивши, що учень С вдарив рукою (долонею) по губах учня З, вона одразу ж їх заспокоїла та на цьому конфлікт був вичерпаний. Разом з тим, зазначила, що учень З у школі не падав та головою не вдарявся.

Також, вчителька дала позитивну характеристику дітям та відмітила, що учень С – дитина більш балувана та непосидюча, а саме він може безпричинно когось штовхнути, словесно образити.

Частина 1 ст. 184  КпАП України передбачає відповідальність за ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Учень С є малолітньою дитиною, а отже його батьки не є суб’єктами вказаного правопорушення. На думку судді, таке законодавче обмеження щодо віку особи при вчиненні будь-яких дій пов’язане з психологічним станом дитини. Так, дитина у віці до 14 років проходить певну адаптацію як у спілкуванні з батьками, так і в спілкуванні в колективі. Більш того, конфлікт між дітьми відбувся у школі, під час перебування під наглядом навчального закладу, а не під наглядом батьків. А відповідно до закону, в такому випадку, відповідальність за дії малолітньої особи несе адміністрація школи. Однак вина навчального закладу (або вчителів) під час складання протоколу співробітниками міліції взагалі не встановлювалась.

Враховуючи викладене, суд постановив провадження по справі закрити, у зв’язку з підстав відсутності складу адміністративного правопорушення в діях батька учня С.