Голова суду взяв участь у семінарі присвяченому медіації

23 травня 2019 року у м. Києві відбувся семінар із обміну досвіду на тему: «Медіація як спосіб врегулювання питань про повернення дитини у справах, пов’язаних із виконанням Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей. Роль та можливості судді і його співпраці із медіаторами».

Голова Малиновського районного суду м. Одеси Лічман Леонід Григорович взяв участь у даному заході та виступив з промовою щодо використання медіації з метою примирення сторін.

Лічман Л.Г. у промові зазначив, що досудове врегулювання спору за участю судді в Україні є законодавчо передбаченим, але допоки не ефективним, а медіація є ефективним способом вирішення спору, проте недостатньо врегульованим спеціальним законодавством. Державного стандарту соціальної послуги посередництва (медіації), затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України №892 від 17.08.2016 року явно не вистачає для врегулювання відносин, що виникають у процедурі медіації. Умовно ці суспільні інститути можна назвати судовою медіацією і позасудовою медіацією. Судді добре розуміють, що спочатку була позасудова медіація. Вона є первиною, а судова медіація-похідною.

Виникає питання що є між ними спільного і що роз’єднує.

Спільними є мета- примирення або врегулювання спору шляхом надання допомоги сторонам у встановленні фактичних обставин конфлікту, пред’явлених вимог і висунутих заперечень; з’ясування, співставлення та зближення їх точок зору про шляхи вирішення спору; пошуку і рекомендації порядку вирішення конфлікту, який би влаштовував обидві сторони. Наслідками врегулювання спору за участю судді можуть бути також укріплення авторитету суду, довіри до судової влади, підвищення ефективності судочинства, економії часу всіх сторін та свідків. Досвід судів Канади свідчить про реальну можливість по більшості цивільних справ досягнути мирової угоди. 70% справ у Канаді закінчується примиренням.

Об’єднує судову і позасудову медіацію також загальний фундамент, а саме основні засади:

• Добровільність сторін на проведення і на припинення цих процедур.
• Неформальність, неупередженість і рівність сторін.
• Конфіденційність процедур.
• Довіра сторін медіатору, як особі, яка сприяє полегшення переговорів між ними.
• Використання одних і тих самих прийомів. Наприклад принцип Полліани.

Головне, що об’єднує судову і позасудову медіацію- це врегулювання спору, прийняття за власним переконанням про права та обов’язки самими сторонами.

Розділяють судову і позасудову медіацію наступні обставини:

• Досудове врегулювання спору за участю суддів це процесуальна процедура вирішення цивільного спору, це вид процесуальних правовідносин, в яких права і обов’язки сторін передбачені законодавством (глава 4 розділу 3 ЦПК). Позасудова медіація є видом соціальних послуг, які надаються не суддею, а іншою особою (медіатором).
• Підставою для проведення досудового врегулювання спору за участю судді є ухвала суду за згодою сторін. Позасудова медіація здійснюється на підставі спеціального договору медіаційної угоди між учасниками.
• Рішення суду про задоволення позову або мирова угода, затверджена ухвалою суду можуть бути виконані у примусовому порядку. Домовленість у письмовому вигляді за результатами медіації за своєю правовою природою набуває статусу правочину, виконання якого у примусовому порядку в Україні не допускається.