Судова практика: реєстрація в іншому житлі сама по собі не свідчить про можливість припинення права власності співвласника на частку в спільному майні

Позивачі звернулися до суду з позовом про припинення права власності особи на 1/3 частини квартири з виплатою грошової компенсації за належну частку та визнанням за ними права власності по 1/6 частин спірної квартири.

Судами у цій справі встановлено, що позивачам на праві спільної часткової власності належить по 1/3 частини трикімнатної квартири, а інша 1/3 частина цієї ж квартири належить відповідачу на підставі договору дарування.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі посилались на те, що частка відповідача у спірній квартирі порівняно із часткою позивачів є незначною, спірна квартира є неподільною річчю, спільне володіння та користування майном для сторін є неможливим. А відповідач та її діти мають інше житло, отже припинення права власності не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам її сім'ї. Посилались й на те, що з моменту набуття права власності на 1/3 частини спірної квартири відповідач жодних витрат на утримання квартири у придатному до використання стані не несла, а також відмовилась отримати компенсацію за свою частку у спільному майні.

Відповідач же зазначала, що припинення права власності на частку у спільному майні завдасть істотної шкоди її інтересам та членам її сім'ї, оскільки іншого житла на праві власності вона не має.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, оскільки присудження відповідачу, яка не має іншого житла, грошової компенсації вартості її частки з припиненням права власності на неї, завдасть істотної шкоди її інтересам.

Апеляційний суд задовольнив позовні вимоги та зазначив, що відповідач постійно зареєстрована за іншою адресою; згідно з висновком судової оціночно-будівельної експертизи виділ в натурі 1/3 частини спірної квартири неможливий, а тому з урахуванням внесення позивачами на депозитні рахунки судів першої та апеляційної інстанцій коштів, що становлять вартість 1/3 частини, визначеної висновком експертизи, можливо задовольнити позов на підставі статті 365 ЦК України.

ВС скасував рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишив в силі.

ВС зазначив, що згідно із статтею 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

ВС нагадав, що визначальною обставиною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників є відсутність завдання істотної шкоди інтересам співвласника.

Суд касаційної інстанції погодився з судом першої інстанції, що оскільки відповідачу належить 1/3 частина спірної квартири, така частина у порівнянні із частинами позивачів, яким також належить по 1/3 частині квартири, не може бути визначена як незначна; а спірне житло є єдиною власністю відповідача, припинення права на яку завдасть останній істотну шкоду.

ВС зауважив, що та обставина, що відповідач та її діти зареєстровані в іншому житловому приміщенні само по собі не є підставою для висновку про те, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено (постанова від 30.05.2018 у справі №760/8958/15-ц).

Джерело: Українське право