Аналіз оперативності розгляду суддями справ в порядку цивільного судочинства

АНАЛІЗ

оперативності розгляду суддями Малиновського районного суду м.Одеси 

справ в порядку цивільного судочинства

(за результатами роботи суду в 2007 та першому півріччі 2008 року)

Статтею 1 ЦПК України встановлено, що одним із основних завдань цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Із змісту зазначеної норми випливає захисна функція не тільки процесуальних строків, а й всього цивільно-процесуального права відносно завдань цивільного судочинства, які можна розуміти як обов’язок суду внести визначеність у невизначену життєву ситуацію.

Разом з тим, на сьогоднішній день, порушення суддями передбачених законом строків розгляду цивільних справ є скоріше правилом, ніж винятком. І це є не лише внутрішньою проблемою окремо взятого суду, а усієї судової системи, яка потребує комплексного вирішення.

Нормативно-правове регулювання

При  виконані завдання цивільного судочинства щодо своєчасності розгляду цивільних справ, суддям необхідно виходити з положень Європейської конвенції з прав людини, прийнятої Радою Європи 4 листопада 1950 року,  Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, прийнятого Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 року, Конституції України, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ЦПК України, КоАП України, Постанови розширеного спільного засідання Президії Верховного Суду України, президії Ради суддів України та колегії Державної судової адміністрації України від 18 квітня 2008 року «Про стан здійснення судочинства у 2007 році та завдання на 2008 рік» та інших нормативно-правових актів України які регулюють ці питання. Принципові положення щодо своєчасності розгляду справ відображені у Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленої Указом Президента України від 10 травня 2006 року, №361/2006. Відповідні рекомендації щодо дотримання своєчасного розгляду справ відображені в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про підготовку справ до судового розгляду» №1 від 05.03.1977 р. із змінами та доповненнями.

Визначення поняття «розумного» строку розгляду справи та встановлення критеріїв за яких розгляд справи в порядку цивільного судочинства можна вважати оперативним

Частиною 1 статті 6  Європейської конвенції з прав людини, прийнятої Радою Європи 4 листопада 1950 року встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.  

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. 

Разом з тим, ні Конвенція про захист прав та основних свобод, ні практика Європейського Суду з прав людини не встановлює чітко визначений строк розгляду справи судом в межах якого, буде вважатись, що розумний строк розгляду був дотриманий. Це пов’язано перш за все з тим, що само поняття «розумності» носить оціночний характер, тобто визначається в залежності від тієї чи іншої конкретної цивільної справи.

На практиці Європейський Суд визнав розумним строк у 7 років та 7 місяців для складної кримінальної справи, однак у цивільній справі строк у 7 років був визнаний таким, що порушує принцип розумності виходячи з того, що справа була досить простою.

Україна впровадивши у цивільно-процесуальне законодавство інститут «розумного строку», закріпила досить жорсткі межі строків розгляду цивільних справ.

Відповідно до статті 157 ЦПК України, строки розгляду цивільних справ стосовно стягнення аліментів або поновлення на роботі не повинні перевищувати одного місяця, усі інші категорії – два. При цьому, відповідно до ч.3 ст. 122 ЦПК України, питання про відкриття провадження у справі суддя повинен вирішити не пізніше десяти днів з дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків. Попереднє судове засідання повинно бути призначено і проведено протягом одного місяця з дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст. 129 ЦПК України). Щодо призначення справи до розгляду, то, відповідно до ч.2 ст. 156 ЦПК України, вона має бути призначена до розгляду не пізніше п’ятнадцяти днів після закінчення дій підготовки до судового розгляду.

Таким чином, якщо припустити, що питання про відкриття провадження у справі (впродовж 10 днів), призначення попереднього судового засідання (впродовж 1 місяця) та здійснення належної підготовки справи (до 15 днів) буде здійснено суддею в установлені законодавцем строки, то строк для судового розгляду справи у відритому судовому засіданні, впродовж якого можливо виконати вимоги ст. 157 ЦПК України, не повинен перевищувати 15 днів.     

Встановлені законодавчі вимоги не можна назвати реальними, саме тому  зазначена норма закону залишається декларативною, а оперативність розгляду справ по захисту прав, свобод та законних інтересів такою, що не відповідає міжнародному законодавству, а отже порушує право особи на суд.

Так, в порядку цивільного судочинства в 2007 році на розгляд у місцевий Малиновський районний суд м.Одеси надійшло 13103 цивільних справ та матеріалів, з них 5240 поданих в порядку наказного провадження, 7684 – в порядку позовного та 179 – в порядку окремого. У першому півріччі 2008 року цей показник становив 5621 цивільних справ та матеріалів, з них 2577 поданих в порядку наказного провадження, 2947 – в порядку цивільного та 97 в порядку окремого.

            Усього на розгляді суддів Малиновського районного суду м.Одеси у 2007 році перебувало 15292 цивільних справ та матеріалів; у першому півріччі 2008 року цей показник дорівнював 8233.

            З урахуванням наведених даних та розрахунку численності суддів за штатним розписом, щомісяця в середньому на розгляд кожного судді надходить 85 справ та матеріалів, в тому числі в порядку позовного провадження 50, в порядку окремого 1, в порядку наказного 34. У першому півріччі 2008 року, з урахуванням укомплектованості штату суддів цей показник дещо зменшився та становить 60 цивільних справ та матеріалів, в тому числі 31 в порядку позовного провадження, 1 в порядку окремого та 28 в порядку наказного.

Розглянуто у 2007 році 11928 цивільних справ, зокрема 6340 в порядку позовного провадження, 348 в порядку окремого та 5240 в порядку наказного; за перше півріччя 2008 року цей показник становить 5011 цивільних справ, з них в порядку позовного та окремого проваджень 2434. 

            Середній статистичний показник розгляду справ кожним суддею в 2007 році становив 77 цивільних справ в місяць, з яких 41 розглянуто в порядку позовного провадження, 2 в порядку окремого та 34 в порядку наказного. У першому півріччі 2008 року, з урахуванням укомплектованості штату суддів, щомісячний показник розглянутих справ дещо зменшився і становив 54 справи в місяць, з яких 26 розглянуто в порядку позовного та окремого проваджень.

            Як видно з наведених даних, укомплектованість штату судів та об’єктивне  зменшення кількості цивільних справ та матеріалів, що надходили до розгляду, суттєво не вплинути на показники розглянутих справ і причин тому є декілька.

            По-перше, безумовно, на оперативність розгляду справ впливає професійний та життєвий досвід самих суддів, рівень їх підготовки, а також наявність організаторських здібностей для оптимального розподілу робочого часу.

            Суддівський корпус Малиновського районного суду м.Одеси складають судді, середньостатистичний стаж роботи яких, на цій посаді  не перевищує 6,3 роки. При цьому слід прийняти до уваги, що троє суддів є новопризначеними, і, відповідно, не мають достатнього суддівського досвіду, який би дозволив їм оперативно розглядати справи нарівні з іншими суддями, досвід роботи яких є значно вищим.

            Питання щодо покращення оперативності розгляду справ, а також підвищення якості розгляду можливо вирішити за рахунок введення внутрішньої спеціалізації суддів по розгляду певних категорій справ, що не заборонено чинним законодавством (ст. 19 Закону України „Про судоустрій”) та не суперечить вимогам ч.1 ст. 118 ЦПК України.

            По-друге, для уникнення голослівних висловів щодо непосильного навантаження на суддів, що постає однією з головних перепон для розгляду справ в установлені законні строки, в Малиновському районному суді м.Одеси був проведений аналіз навантаження  одного судді (Дрішлюк А.І.) та відповідне хронометражне спостереження його роботи на прикладі однієї середньостатистичної справи.

За основу обліку проведення хронометражного спостереження була взята одна цивільна справа про поновлення на роботі (№2-4150/08), яка була отримана суддею 23 жовтня 2006 року. Після отримання справи, кожна дія, яка проводилась суддею (відкриття провадження у справі, розгляд справи, оголошення вступної та резолютивної частин рішення, виготовлення повного тексу рішення, тощо), її початок та закінчення фіксувались на хронометр. Результати спостереження заносились у формуляр. На підставі отриманих даних, були проведені відповідні підрахунки витраченого часу судді на вчинення кожної дії та підсумовані  трудовитрати, тобто фактично затрачений час, який необхідний судді на розгляд справи з часу її отримання до передачі судового рішення до друку, який становив 884 хвилини або 14 годин 44 хвилин.

Відповідним чином був проведений і аналіз щомісячного навантаження судді Малиновського районного суду м.Одеси (суддя Дрішлюк А.І.). Для отримання більш об’єктивних результатів за основу був взятий найбільш оптимальний період – березень-квітень 2008 року, який не обтяжений святковими днями, відпускною компанією, тощо.

Усі цивільні справи та матеріали, що надходили до судді були розподілені на категорії, а саме:

в справах позовного провадження - на спори про визнання права власності в тому числі про самочинне будівництво, спори, що виникають з договорів, спори про спадкове право, спори, що виникають з житлових правовідносин, спори про захист честі та гідності, спори, що виникають із сімейних правовідносин, спори, що виникають з трудових правовідносин;

в справах окремого провадження - на справи про визнання фізичної особи недієздатною, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення;

справи пов’язані із виконанням судового рішення;

справи наказного провадження.

З кожної із зазначеної категорії була взяла одна середньої важкості справа, яка стала об’єктом спостереження за обліком часу, який необхідний судді для вчинення обов’язкового мінімуму дій, зокрема ознайомлення з позовом з постановленням відповідної ухвали, проведення судових засідань, виготовлення тексту рішення.

Всього на підготовку та розгляд 285 справ, які надійшли на розгляд судді за обліковий період, було витрачено 683,7 години (при загальному робочому часі 328 годин) і це з врахуванням роботи помічника судді по підготовці справи та складання проектів судових рішень по нескладним справам, однак без врахування часу затраченого на розгляд адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення, трудовитрати.

Таким чином, на підставі зазначених даних, при середньостатистичній навантаженості на суддю, без врахування динамічного зростання кількості надходження справ для розгляду, трудовитрати на розгляд лише тих справ, які надходять в порядку позовного та окремого провадження, з часу їх отримання до передачі судового рішення до друку, при повній зайнятості восьми часового робочого дня, становитиме 4,4 місяця, що, відповідно, більш ніж в чотири рази перевищує строки передбачені ст. 157 ЦПК України.

Таким чином, визначаючи розумний строк, як найкоротший строк розгляду і вирішення цивільної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, слід приймати до уваги  об’єктивний фактор фізичного навантаження на суддю.

Виявлення причин порушення суддями строків розгляду справ в порядку цивільного судочинства

Аналіз справ оглянутих при проведенні узагальнення дозволяє зробити висновок, що однією з головних причин порушення суддями строків розгляду справ є надмірне та динамічно зростаюче навантаження на суддю.

Переважна більшість справ, розглядаються суддями з порушенням строків розгляду передбачених ч.1 ст.157 ЦПК України.

При цьому частина 2 статті 157 ЦПК України, щодо продовження строків розгляду справи, але не більше ніж на один місяць, як правило, суддями не застосовується.

Аналіз судової практики Малиновського районного суду м.Одеси за 2007 рік щодо застосування даної норми, показав відсутність в жодній з переглянутих справ ухвали про продовження строків розгляду справи.

Безумовно, порушення строків розгляду цивільних справ не є причиною скасування ухвалених судових рішень поза межами розумних строків. Разом з тим, наявність великої кількості справ не може виправдовувати суддів за судову тяганину, і, як зазначає Європейський суд, покладає обов’язок на державу учасницю Конвенції Україну організацію своєї судової системи таким чином, щоб вона гарантувала реальне та ефективне судочинство.

Поряд з цим, забезпечення оперативності розгляду цивільних справ залишається не лише «нормативною» проблемою, а й пов’язана з невмінням суддів належним чином організувати свою роботу. Непоодинокі випадки, коли розгляд справи без поважних причин тривалий час взагалі не проводиться.

Так, наприклад у цивільній справі № 2-ЧЧЧ/08 Малиновського районного суду м.Одеси за позовом І.А. до Б.В. про усунення перешкод в користуванні надвірними спорудами, яка надійшла до суду 19.04.1999 року, лише 11.09.2000 року, після численних уточнень та доповнень позовних вимог, передачі справи іншому судді, позов був прийнятий до провадження. З 13.10.2000 р. до 15.07.2003 р. з різних причин справа 20 разів відкладалась, як правило у зв’язку з неявкою учасників процесу. Протягом двох років сторони пояснень не давали, докази по справі не досліджувались. Справа перебувала в провадженні багатьох суддів. При цьому ухвала про затвердження мирової угоди була затверджена 10.05.2006 Малиновським районним судом, а після її скасування рішення по суті було постановлено лише 20 червня 2008 року.

Таке ставлення суддів до розгляду справи, безумовно не додає авторитету суду, а навпаки викликає обурення громадян, викликає численні скарги на тяганину, тощо.  Разом з тим, непоодинокими є випадки, коли суддя виконує дії, передбачені процесуальним законодавством, щодо судового розгляду, однак, справа роками не знаходить свого вирішення.

  Наведемо лише декілька прикладів. Так, цивільна справа №2-ЧЧЧЧ/08 Малиновського районного суду м.Одеси за позовом К. до Д. про захист ділової репутації знаходиться в провадженні з 26.04.2006 р. По справі допитані сторони, численні свідки, витребувані та досліджені докази, проте, рішення не було прийнято. У зв’язку із закінченням повноважень судді справа передана іншому судді, який відповідно до вимог процесуального законодавства, повинен розпочати розгляд справи з початку; цивільна справа № 2-ЧЧЧЧ/08 Малиновського районного суду м.Одеси за позовом Л.Г. до А.В. про визнання заповіту недійсним в провадженні суду знаходиться з 24.01.2005 р. По справі витребувані необхідні докази, допитані нотаріуси, проте, незважаючи на численні зміни та доповнення позовних вимог, сторони по суті пред’явлених вимог не допитані. У зв’язку із закінченням повноважень судді, в провадженні якого знаходилась справа, 07.03.2008 р. справа передана на розгляд іншому судді.

Вищевказані приклади є непоодинокими, і безумовно, «вік» цих справ, не можна вважати таким, що відповідає вимогам закону щодо своєчасності  їх вирішення, не узгоджуються з вимогами ст.157 ЦПК України, а також з розумністю строку розгляду справи, з урахуванням існуючого навантаження на кожного суддю.

Наведене є яскравим прикладом, неможливості виконання п.9 постанови розширеного спільного засідання Президії Верховного Суду України, президії Ради суддів України та колегії Державної судової адміністрації України від 18 квітня 2008 року «Про стан здійснення судочинства у 2007 році та завдання на 2008 рік», щодо неухильного дотримання існуючих процесуальних строків вирішення справ.

 Ще однією з «невизнаних» практикою Європейського суду причин порушення встановлених строків розгляду цивільних справ є недостатність судових кадрів, погане технічне оснащення суду, відсутність належного фінансування та матеріально-технічного забезпечення, своєчасного сповіщення сторін про дату, час та місце судових засідань.

Звертає на себе увагу цивільна справа №2-6050/08, яка перебуває в провадженні Малиновського районного суду м.Одеси понад 12 років за позовом Л.Л. до А.А., Л.О. та ін. про визнання договору недійсним, застосування наслідків недійсності правочину. Справа розглядалась неодноразово, перебувала в провадженні п’яти суддів. За цей час сторони неоднарозово уточнювали та доповнювали заявлені позовні вимоги, змінювався суб’єктний склад учасників процесу. У зв’язку з систематичною неявкою відповідачів, неможливістю встановити їх місце проживання, належним чином повідомити тих учасників процесу, які проживають за кордоном та через відсутність належного фінансування здійснити повідомлення про час та місце слухання справи, справа тривалий час не знаходила свого вирішення. В березні 2008 року по справі було ухвалено рішення, яке було скасовано судом апеляційної інстанції, у зв’язку з невжиттям судом першої інстанції усіх передбачених процесуальним законом заходів спрямованих на повідомлення про час та місце розгляду справи відповідачки, яка проживає у Німеччині та перебуває на консульському обліку, а отже її повідомлення було визнано можливим. На даний час справа перебуває в провадженні іншого судді Малиновського районного суду м. Одеси.             

Поряд з цим, неукомплектованість судового корпусу, в тому числі тривале не визначення подальшої долі судді, у зв’язку з закінченням повноважень першого строку призначення, залишається ще однією із суттєвих причин збільшення навантаження на інших суддів, і відповідно, впливає на оперативність розгляду справ.

Так, з 18 суддів цивільної колегії за штатом не працюють 3 судді в зв’язку із закінченням повноважень, переводом до іншого суду, 3 посади судді не зайняті в зв’язку з не призначенням суддів на посаду вперше.

 Однак, зазначене є не єдиними проблемами порушення судами строків розгляду цивільних справ. Важливу роль в цьому відіграє недобросовісне виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов’язків, а також не кваліфікованість їх представників.

Не рідкі випадки коли учасники процесу без поважних на то причин, не з’являються до суду, надаючи заяви з проханням відкласти слухання справи у зв’язку з хворобою, зайнятістю у іншому процесі, тощо. При цьому, в подальшому, поважність причин «зриву» судових засідань ними не підтверджується. Систематичними є випадки коли учасники процесу з’являються до суду не підготовленими до розгляду справи, зловживаючи своїми процесуальними правами, подають в день призначення слухання справи заяви про необхідність ознайомлення з матеріалами справи, надання до суду додаткових доказів, тощо.

Наприклад, по цивільній справі №2-5052/08 за позовом Д.А. до С.В., третя особа Т.І. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної в результаті ДТП,  слухання призначалось на 17.06.2008 р., 16.07.2008 р., 19.08.2008 р., однак постійно відкладалось, у зв’язку з систематичною неявкою відповідача, подачі ним заяв з проханням відкласти слухання справи у зв’язку з хворобою, необхідністю ознайомлення з матеріалами справи, знаходження у відпустці адвоката.         

Звертає на себе увагу і явна не кваліфікованість осіб, які здійснюють представництво сторін у суді. При постійному рості кількості «професійних юристів» їх рівень кваліфікації залишається на низькому рівні. Зазначене дає підстави стверджувати про порушення принципу не тільки своєчасності розгляду справи, а й негативно впливає на реалізацію принципу змагальності сторін, що є наслідком створення перепон для забезпечення належного доступу до правосуддя. Так, наприклад, клопотання про забезпечення доказів традиційно і досі заявляються в усній формі, замість подачі письмової заяви про їх забезпечення відповідно до ст. 131-135 ЦПК України, що вимагає постійного роз’яснення „професійним учасникам” вимог цивільного процесуального законодавства щодо порядку вчинення цієї процесуальної дії та необхідність  дотримання вимог ЦПК України.      

Вищенаведені фактори, як-то неявка учасників процесу, зловживання процесуальними правами, стали причиною порушення суддями строків розгляду справ. Так, із загального залишку справ нерозглянутим судом станом на початок 2007 року по 810 справам не було закінчене провадження саме по вищенаведеним причинам.   

Частиною 3 ст. 27 ЦПК України встановлено, що особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно здійснювати свої процесуальні  права та виконувати процесуальні обов’язки. При цьому дієвого механізму впливу на невиконання учасниками процесу покладених на них процесуальних обов’язків законодавством не передбачено.

Єдиним правовим засобом впливу на осіб, які з неповажних або необґрунтованих підстав не з’являються в судове засідання, є застосування до них адміністративного штрафу за санкцією ст.185-3 КпАП України. Але, судді рідко застосовують цю норму. На наш погляд це пов’язано з тим, що застосуванню штрафних санкцій повинно передувати складення секретарем судового засідання протоколу про адміністративне правопорушення та ухвалення суддею відповідної постанови, що ще більше завантажує суддю та секретаря судового засідання. Безпосередньої норми у діючому ЦПК України, на підставі якої осіб, які беруть участь у справі можна було б притягнути до відповідальність за неявку в судове засідання без поважних причин, як це було передбачено у ч.6 ст.172 ЦПК України (в редакції 1963 року) немає.

Крім того, склад адміністративного проступку „прояв неповаги до суду”, встановлений чинною редакцією ст.185-3 КпАП України з метою забезпечення своєчасної явки в суд учасників процесу, передбачає відповідальність тільки за злісне, тобто повторне без поважних причин ухилення від явки в суд і при цьому не всіх осіб, без яких неможливий розгляд судової справи, а тільки свідка, позивача, відповідача, експерта, перекладача. Це означає, що за чинною редакцією положень ст.185-3 КпАП України не є правопорушенням і не тягне за собою адміністративної відповідальності одноразова навмисна неявка в суд свідка, позивача, відповідача, експерта, перекладача, а також неодноразове нез’явлення без поважних причин спеціаліста, іншої особи, особиста участь якої в судовому розгляді визнана обов’язковою. Разом з тим, через неявку в судове засідання учасників судового розгляду фактично відкладається розгляд кожної третьої справи.       

Практика ж Європейського суду, вихідним пунктом для оцінки розумності строку розгляду в сенсі частини 1 статті 6 Конвенції визначає  обставини справи. При цьому звертає увагу на те, що держава несе відповідальність лише за дії органів, на неї не може бути покладена відповідальність за затягування розгляду справи, викликане використанням сторонами в цивільному процесі всіх наявних процесуальних прав, наданих національним законодавством.

Так, наприклад, цивільна справа № 2-ЧЧЧЧ/2008 за позовом М.Т. до Б.В. про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом знаходиться в провадженні суду з 18.05.2000 року. Справа розглядалась судами неодноразово, знаходилась в провадженні трьох суддів з 08.04.2005р. Сторони доповнили та уточнили позовні заяви, суд допитав сторони, третіх осіб, експерта, свідків, провів місцевий огляд з виїздом до спірного будинку та земельної ділянки. Проте, рішення по справі постановлено не було. Однією з причин цього були постійні заяви сторін про відкладення справи з різних підстав, які згодом не підтверджували. При цьому судом не було вжито заходів щодо притягнення осіб, які беруть участь у справі, до адміністративної відповідальності за неявку в судове засідання без поважних причин. З 07.12.2006 р. справа по суті не розглядалася у зв’язку із закінченням повноважень судді, і при цьому жодна зі сторін не зробила заяви про передачу справи до іншого складу суду, тобто можна зробити висновок про низький рівень процесуальної зацікавленої сторін в реальному завершенні провадження по справі. 

Наведений приклад та загальний аналіз судової практики Малиновського районного суду м.Одеси свідчить, що притягнення сторін до адміністративної відповідальності за неповагу до суду, суддями майже не здійснюється. Пов’язане це не стільки з добросовісним виконанням сторонами своїх процесуальних обов’язків, скільки з великою завантаженістю суддів. Належне оформлення адміністративної справи для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неповагу до суду набагато перевищує час повторного виклику сторін у судове засідання, у зв’язку з чим останнє залишається більш розповсюдженим.

В контексті оперативності (своєчасності) розгляду справи не можливо не звернути увагу і на належну підготовку справи до судового розгляду.

Завданням підготовки справи до судового розгляду в суді є: створення можливостей для врегулювання спору до судового розгляду, у тому числі примирення сторін; визначення характеру правовідносин сторін і, відповідно, потенційного кола нормативних актів, які повинні застосовуватися при вирішенні суперечки; визначення кола доказів, необхідних для вирішення спору по суті і забезпечення їхнього подання до моменту початку розгляду; повідомлення заінтересованих осіб про час і місце розгляду.

Відповідно до ст. 130 ЦПК України, попереднє судове засідання проводиться з метою з’ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду або забезпечення  правильного та швидкого вирішення справи. Засобом досягнення зазначених цілей виступає виконання закріплених у законі специфічних завдань цієї стадії процесу здійсненням процесуальних дій, конкретний вибір яких залежить від особливостей тієї або іншої цивільної справи.

Аналіз практики реалізації цієї норми процесуального закону свідчить про те, що деякі судді її ігнорують чи здійснюють лише формально, внаслідок  чого  всі процесуальні дії, в тому числі надання доказів,  вчиняються судом на стадії судового розгляду.   Зазначену практику не можна вважати такою, що відповідає закону та свідчить про формальний підхід суду до підготовки справи до розгляду, що впливає на строки розгляду справи та послідовність судового процесу. Разом з тим, зазначена стадія має виняткове значення для успішного проведення судового розгляду й, відповідно, досягнення кінцевого результату судочинства – прийняття обґрунтованого, законного й правильного рішення. Як показує практика вирішення судами справ, на прикладі Малиновського районного суду м.Одеси, саме недостатня підготовка справи у багатьох випадках і є причиною неодноразового відкладення її розгляду, дає цілком законну можливість затягувати процес особам, заінтересованим у цьому, нерідко призводить зрештою до його скасування апеляційним судом, як прийнятого без всебічного дослідження всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Попри встановлені вимоги закону щодо подання чи повідомлення суду про докази під час попереднього судового засідання (ст. 131 ЦПК України), на цій стадії сторонами не виконується, що змушує суд відкладати слухання справи на іншу дату за для витребування доказів. 

Зазначене, а також не використання зацікавленими особами процедури забезпечення доказів до пред’явлення позовної заяви, передбаченого ст. 134 ЦПК України, створює перешкоди у досягненні мети підготовки цивільної справи до судового розгляду, а саме забезпечення своєчасного та правильного розгляду та вирішення справи. При цьому слід мати на увазі, що сприяти підготовці справи до судового розгляду повинен не тільки суд, а й усі інші учасники процесу. 

Перехід від активності суду до реальної реалізації принципу змагальності сторін, тобто до відносної пасивності суду та активності сторін, обумовлює залежність досягнення процесуальної мети від діяльності останніх. Особливо яскраво така необхідність проявляється на стадії підготовки цивільних справ до судового розгляду, оскільки підготовчі дії судді не можуть здійснюватись без взаємозв’язку з іншими учасниками процесу, а в змагальному процесі своєчасність та повнота підготовчих дій багато в чому залежать від активності осіб, які беруть учать у справі, та їх представників. Зокрема неможливо забезпечити своєчасний та правильний розгляд справи без попереднього встановлення кола доказів по справі та забезпечення їх своєчасного надання. Тобто наскільки повно та вчасно сторонами будуть надані докази, залежить в тому числі і досягнення мети стадії підготовки цивільних справ до судового розгляду.

З іншого боку, якщо справу розглянуто всебічно, досліджено всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, але з порушенням процесуальних строків, або винесено необґрунтоване рішення, говорити про досягнення кінцевої мети правосуддя неможливо, адже всебічність розгляду справи не гарантує охорони прав учасників процесу.

Тому, розгляд справ в установлені законом строки залежить не тільки від  діяльності суду, а й від добросовісного ставлення учасників процесу та їх представників до виконання покладених на них процесуальних обов’язків. Усе у комплексі створить належні умови для своєчасного вирішення цивільних справ, а отже і створить умови для виконання Україною вимог розумності, взятих на себе Конвенцією.

Висновки та пропозиції

Підбиваючи підсумки слід відзначити, що проблема оперативності розгляду цивільних справ у розумні строки є багатоаспектною, яка залежить не тільки від діяльності судді, а й самих учасників процесу. Вирішення цієї проблеми можливо не лише завдяки внесенню відповідних змін до законодавства, а й завдяки добросовісному виконанню сторонами своїх процесуальних обов’язків, які, безумовно, повинні забезпечуватись дієвим механізмом впливу. Частину цієї проблеми можливо вирішити в процесі вдосконалення законодавства щодо подолання завантаженості суддів, шляхом створення спеціалізованих мирових судів, спеціалізації суддів, збільшення штату суддів пропорційно збільшенню навантаження, належного матеріально-технічного забезпечення, встановлення реальних строків розгляду цивільних справ, тощо. Проблеми ж добросовісного виконання сторонами своїх процесуальних обов’язків є більше соціальними, ніж правовими, вирішення яких можливо в контексті підвищення загальної правосвідомості та в процесі розвитку самого суспільства.

Разом з тим, слід мати на увазі, що критерієм оцінки ефективності здійснення правосуддя є не кількість судових розглядів і рішень, а те, наскільки реально забезпечено конституційне право осіб на судовий захист і їхня оцінка ступеня такої захищеності. Зайві витрати на час звісно певною мірою порушують права учасників провадження, але з нашої точки зору, таке порушення є незначним порівняно з тією шкодою, яку може заподіяти особі постановляння незаконного та необґрунтованого рішення по справі, у передбачені законодавством строки, або скасування вірного по суті рішення по формальним підставам. Наведене не означає, що справа може перебувати в провадженні невизначений час, проте час від відкриття провадження по справі до прийняття рішення повинен бути розумним в сенсі існуючого навантаження кількості справ на одного суддю.

У зв’язку з наведеним пропонується:

1.           Звернути увагу суддів на необхідність належної організації своєї роботи за для забезпечення ефективного розподілу робочого часу.

2.           Звернути увагу суддів на необхідність суворого дотримання вимог цивільного законодавства щодо проведення належної підготовки справи до судового розгляду  для уникнення формалізму на стадії попереднього судового засідання. 

3.           Створити систему оптимального пропорційного розподілу справ в порядку черговості між суддями з урахуванням складності категорії та внутрішньої спеціалізації.

4.           Створити систему управління справами, яка направлена на забезпечення належної системи контролю показників якості роботи, зменшення кількості нерозглянутих справ та уникнення затримок.

5.           На законодавчому рівні потребує врегулюванню встановленні міри реагування судді щодо притягнення до відповідальності сторін, їх представників за неналежне виконання своїх процесуальних обов’язків, що призводять до затягування розгляду справи по суті.

Аналіз проведено головою Малиновського районного суду м. Одеси Л.Г. Лічманом, суддею Малиновського районного суду м. Одеси Дрішлюком А.І., помічником судді Літовченко В.В.